1) Загострення внутрішнього конфлікту всередині України.
На наших очах відбувається радикалізація суспільних настроїв через те, що Україна йде на поступки агресору, виконує його вимогу і через провальні стратегічні комунікації щодо надчутливої теми. Кремль зацікавлений у роздмухуванні такого протистояння, яке може призвести до дестабілізації та хаосу, умовного Майдану-3, щоб окупувати ще більше української території.
2) Зміщення дискурсу з безпекового аспекту на політичний.
«Формула Штайнмайєра» передбачає лише політичний аспект (проведення виборів і особливий порядок самоврядування на Донбасі), а безпековий (виведення російських військ із Донбасу) виносить за дужки і не згадує жодним чином. На відміну від Мінських домовленостей, які тепер уходять на другий план. Це дуже вигідно Росії, адже не вимагає нічого від неї та, навпаки, переключає увагу на зобов’язання України щодо організації виборів і прийняття законопроектів.
3) Збільшення суб’єктності маріонеткових ватажків окупованого Донбасу.
Раніше вони були в повному маргінезі та забутті. А зараз їх цитує BBC, їх виводять в ефір російських телевізійних шоу. Їхній голос посилився і його почують на Заході. Росія буде постійно апелювати, щоб Україна враховувала думку представників Донбасу, які теж узгодили «формулу Штайнмайєра».
4) Західним партнерам легше тиснути на Україну і змушувати йти на поступки Росії.
Україна продемонструвала здатність прогинатися під ворога. На фоні останніх відверто позитивних заяв Макрона в бік Путіна, перемовини у нормандському форматі можуть закінчитися для Зеленського зобов’язаннями, які вкрай невигідні Україні. І це при тому, що Путін зможе й надалі чхати на всі міжнародно-правові договори.
5) У разі виконання «формули», закладається міна уповільненої дії під всю українську державність.
«Ніяких виборів під дулом кулеметів не буде», - запевняв Зеленський на брифінгу. Але проблема не тільки в кулеметах - вже сам факт поспішного проведення виборів серед населення, яке протягом п’яти років знаходилось в інформаційному просторі Росії, не обіцяє нічого доброго. Тим не менш, уявімо, що відбудуться вибори, які визнає ОБСЄ (хоча це важко уявити, бо Росія жодного разу не виводила свої окупаційні війська із зон конфлікту). Тоді вступить в силу закон про особливий порядок самоврядування на Донбасі, його якраз мають ухвалити до кінця цього року. Якщо якісь преференції надаються Донбасу, то Харків або Одеса також можуть захотіти подібні «особливості», що поставить хрест на консолідованості нації та спричинить ризик «розпаду» України.
А чи є хоч один позитивний наслідок? Тільки не смішіть мене наївною відповіддю, що ігри з цією формулою наближують мир.
|